Сьогодні 14 серпня Православна та Католицька Церква вшановує пам'ять святих мучеників семи братів Макавеїв, їхньої матері Соломії, а також їхнього духовного наставника Єлеазара.
Що це за мученики? Чому саме події згадувані під час цього свята є надихаючими для всіх християн, які з вірою в Бога відстоюють справедливість на цій грішній землі, зокрема ведуть національно-визвольну боротьбу?
Згадаємо історію життя та смерті вищезгаданих святих та історичний контекст в якому вони звершували подвиг віри. Після завоювань Олександра Македонського майже весь відомий світ став під владу завойовника, а після його смерті під владу його воєначальників. Отже, в ІІ столітті до Р.Х. євреї перебували під пануванням грецьких окупантів. В цей час особливо жорстоко Сирійський цар Антіох Епіфан (під протекторатом якого знаходилася тогочасна Юдея) пригноблював народ, який мав віру в Єдиного Живого Бога. Він захопив Єрусалим, вбив 80 тис. люду й 40 тис. забрав у полон, осквернив Храм Божий, встановив там язичницькі ідоли (зокрема статую Зевса) та відмінив будь-яке поклоніння Істинному Богу. Тих, хто хоч якось проявляли свою віру в Господа, окупаційні війська жорстоко переслідували, мучили та страчували. Крім того загарбники викорінювали з народу все, що було пов'язане з національною самоідентифікацією! Забороняли вживати рідну мову, примушуючи всіх спілкуватися мовою агресора! Нищили національну культуру, скрізь вводилися грецькі звичаї: театр, олімпійські ігри, присвячені еллінським богам, і, звісно ж, релігія, а саме – язичництво.
Багато людей з поневоленого народу пішли на компроміс з окупантами та підкорялися їх нищівному для нації тиску... Але не всі!
