Християнський патріотизм та традиційний український націоналізм: чи велика різниця?

    Патріотизм й націоналізм... Чи є ці поняття занадто різними, протилежними чи навпаки тотожними? На мій погляд, враховуючи реалії українського сьогодення, християнину, який займає активну громадянську позицію, важливо знайти відповідь на ці питання. Тим більше, що на цю тему є досить багато спекуляцій, некомпетентних коментарів та тлумачень у християнському середовищі...

    Нещодавно я приймав участь у роботі одного з щорічних з християнських форумів, в рамках якого проводилося ток-шоу на, без перебільшення, актуальну для християн тему: "Християнство та національне питання". Були висловлені цікаві погляди експертами щодо необхідності християнам мати й транслювати національну самоідентифікацію. Було дано визначення патріотизму, як любові до своєї Батьківщини, перш за все людей, які є "своїми", починаючи від тата та матері (згідно з заповідями Божими) та продовжуючи більш широким колом родичів та співмешканців однієї держави, одного народу (нації). Було зазначено, що справжній патріотизм не спонукає людину (тим більше християнина) до неприязного чи ворожого відношення до представників інших націй та народів.

    Але, під час дискусії, мене, в черговий раз (бо чую таке твердження вже не вперше), здивував вислів одного учасника ток-шоу про те, що християнам повинен бути притаманний патріотизм, який не слід плутати з "націоналізмом", бо, мовляв, то зовсім різні речі! Якщо чесно, сильно дивують мене такі вислови, тим більше "експертів"...
Більше того, вже набридли кліше в дусі совєтскої парадигми, неперевірена інформація, застарілі штампи, якими користуються християни (в епоху вільного доступа до інформаційних джерел).

   Хоча саме цей християнський діяч виступає за глибоку декомунізацію та десовітизацію свідомості українських християн, в чому я його повністю підтримую, більше того, дуже-дуже вдячний йому за його роботу, але в цьому питанню він продемонструва відношення до теми "націоналізму", як до чогось "поганого", "нездорового", саме таке відношення нам нав'язувала радянська пропаганда. 

   З одного боку, я себе почав заспокоювати таким поясненням: можливо учасник ток-шоу просто під терміном "націоналізм" має на увазі дещо інше, наприклад: "расизм", "шовінізм", "нацизм"? Тоді, дійсно, я з ним цілком погоджуюсь, такі явища не можна порівнювати з здоровим патріотизмом, тим більше патріотизмом християн, бо такі ганебні (упереджені до "інакших") світоглядні установки суперечать, в першу чергу, Божим Заповідям, а потім і здоровому глузду!

   Але, все ж таки, був вжитий термін "націоналізм", а якщо вжито певний термін, то, відповідно, під ним потрібно розуміти й певне його значення! Тим більше, якщо терміном оперує "експерт" під час публічного заходу, направленого на проголошення певних посилів до народу Божого і його слова сприймаються, як слова авторитетного експерта...

    Отже, яке значення має термін "націоналізм"? Щоб відповісти на це питання можна піти двома шляхами: перший шлях - звернутися до формальних загальноприйнятих словникових лексичних визначень і, шлях другий, - безпосередньо звернутися за визначенням до самих "націоналістів". Відразу хочу зазначити, щоб уникнути спекуляцій в тлумаченні, шлях другий є обов'язковим в пошуці значення термінів. Тому що термін "націоналізм" озвучувався в певній аудиторії (християнській), значить цю аудиторію особливо цікавлять деякі окремі сторони цього терміну, також "націоналізм" (в данному випадку український) існує в певному історичному й політичному контексті, враховування якого може суттєво змінити наше розуміння сутності цього поняття. Другими словами, говорячи про "націоналізм", потрібно мати на увазі конкретний український націоналізм, який в свою чергу може мати набір певних рис, які відрізняють його від інших "націоналізмів". Без врахування вищезазначеного, ми можемо дійти до хибних висновків щодо онтології поняття (в даному випадку "націоналізму").

    Відтак, якщо мова йде про конкретний націоналізм, то в нашому контексті це націоналізм український. Якщо розглядати домінуючі течії у сучасному українському націоналізмі, можна визначити 2 основні напрямки. Перший напрямок: "Християнський націоналізм" (представники: ВО "Тризуб", "Правий Сектор", "ДІЯ", ін.), другий напрямок: "Соціальний націоналізм", базується на язичницькому світогляді, (представники: "Національний корпус" та ін.).

    Враховуючи, що ми розкриваємо поняття термінів для християнської аудиторії, цікаво було б, хоч дотично, познайомитися з поглядами на "націоналізм", власне, українських християнських націоналістів, більше того саме ця течія представляє історичний традиційний український націоналізм! 

  Спочатку розглянемо питання щодо того, чи можна український націоналізм бути нетерпимим до представників інших рас, націй та народів, а потім про християнські підвалини українського націоналізму.

   На Інтернет ресурсах ВО "Тризуб", "Правий Сектор" та інших організацій достатньо інформації з питань, які нас цікавлять.

   На одному з таких ресурсів (Бандерівець) в "Декларації націоналістичних принципів" ознайомлюємося з базовими засадами націоналізму, де чітко зазначається, що ворогом українського націоналізму є шовінізм та нацизм, не говорячи вже про расизм!

"Наші вороги: Імперіалізм і шовінізм, комунізм і націонал-соціалізм (нацизм), демолібералізм і ...псевдонаціоналізм і всяка інша нечисть..."

    Головним підтвердженням істинності такого світогляду є те, що, історично, українські націоналісти сміливо протистояли нацизму (німецькому шовіністичному націонал-соціалізму), борючися з ним зі зброєю в руках, проливаючи свою кров (бійці УПА).

  Стосовно відношення до представників інших національностей традиційний християнський націоналізм декларує чітку позицію, руйнуючи спекулятивні заяви про гасла типу "Україна для українців":

"Наше ставлення до неукраїнців: Побратимське – до тих, хто разом з нами бореться за українську національну державу; толерантне – до тих, хто позитивно ставиться до нашої боротьби за право бути господарями своєї долі на своїй землі: “Нам усім тут вистачить місця” (С.Бандера)".

    Тому в рядах УПА за свободу України пліч о пліч з українцями стояли і росіяни, і євреї і представники інших національностей!

   На сайті "Спілки української молоді" в статті ХРИСТИЯНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ (ПАТРІОТИЗМ), в якій розглядається хронологія розвитку українського націоналізму, зазначається:

"21-25 серпня в Козівському районі Тернопільської області були ухвалені Програмні постанови Третього Великого Збору ОУН (С.Бандери). З поміж встановлених у них високих соціально-економічних гарантій прав людини та громадянина (загальний 8-годинний робочий день, повна рівність жінки з чоловіком у всіх громадянських правах і обов’язках, обов’язкове відвідування середньої школи тощо) пунктами 12 та 13 проголошували «рівність усіх громадян України незалежно від їх національності у всіх державних правах і обов’язках..."

 Також приводиться цитата Степана Бандери з інтерв’ю німецькій радіостанції в Кельні (1954 рік):

«Поняття “українського націоналіста”, “націоналістичного руху”, має зовсім інше значення, ніж на заході. Український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом, націонал-соціялізмом. Український націоналізм бореться проти імперіалізму, проти тоталітаризму, расизму і всякої диктатури. Ім’я “український націоналіст” є співзвучним з “український патріот”..." 

   В цій же статті показаний християнський, моральний бік цього питання:

Всі люди з усіх народів є нащадками перших людей, Адама і Єви, про яких йдеться: «І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив, як чоловіком і жінкою сотворив їх». (Буття 1:27). І оскільки наші спільні предки були створені за образом Бога, всі ми покликані нести цей святий образ, незалежно від нації, до якої належимо і повинні поважати цей Божий образ в кожній людині. Поділ людей на нації є наслідком гріху, однак Бог може перетворити будь яке зло на добро, «перемагаючи зло добром». За допомогою різноманіття націй, культур, традицій Він зробив світ багатшим та яскравішим, надавши можливість кожної нації по-своєму славити Творця. Коли Ісус дав велике доручення учням, Він їм сказав: «Мені дана вся влада на небі й на землі. Тому підіть до всіх народів і зробіть їх Моїми учнями: хрестіть їх в ім’я Отця, Сина і Святого Духа і вчіть їх виконувати все, що Я вам заповів, а Я буду з вами весь час до кінця століття». (Матвія 28: 18-20)... Справжня любов не будує власне щастя за рахунок утисків інших, за рахунок заборон, пригноблення. В ній немає ненависті до чужого. Так, у притчі про доброго самарянина Ісус показує, як першими пройшли повз пораненого його брати по крові, а допоміг йому представник тієї нації, яку юдеї вважили негідною навіть спілкування. Так, у бесіді Ісуса Христа із самаритянкою жінка питає: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися в мене, самаритянки? Адже юдеї не знаються з самаритянами», на що Господь сказав їй: «Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав тобі води живої». У Бога немає улюбленої нації, перед Ним усі рівні. Як ніхто з нас не вирішує, де йому народитися, так і жодна нація не вирішує, де їй оселитися. Але, якщо Господь дав нації певну землю, її обов’язком є гостинно прийняти будь-якого представника іншої нації як брата чи сестру як таку, яку направив на цю землю свої провидінням Господь, надати кожній людині можливість вільно розвиватися, мати ті ж права як і титульна нація, за умови, що така людина не завдає шкоди, визнає культурні, моральні, духовні принципи та традиції такої нації. Любомир Гузар у своєму інтерв’ю засуджує націоналізм як такий, що любить тільки своє, «Однак патріотизм повинен бути притаманний християнину: він любить власну батьківщину і в той же час має відкрите серце до інших людей, готовий поважати їх гідність і права». Саме тому ми стверджуємо, що поняття християнський націоналізм можливо застосовувати лише розуміючи його як синонім «християнському патріотизму», де нацією є духовна спільність людей, об’єднаних спільними традиціями та культурою, незалежно від етнічного походження."

   Стосовно християнського характеру українського націоналізму візьмемо для прикладу статтю Ігоря Загребельного (сучасного ідеолога українського націоналізму) УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ ХХІ СТОЛІТТЯ: НЕОБХІДНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКИХ АКЦЕНТІВ, привожу важливі ключові цитати:

   Про світогляд націоналістів: 

"Світоглядним підґрунтям ідеології українського націоналізму є християнська віра. Саме із християнства випливає цінність нації як створеного Божою волею суб'єкта Історії, як спільноти "ближніх", котрих потрібно любити "як самого себе". Християнство є джерелом націоналістичної етики з її культом жертовності та героїзму." 

   Християнська сутність українського націоналізму: 

"Безперечно сильним аргументом у дискусіях нехай і з несвідомими, та все ж фальсифікаторами ідеології націоналізму є апелювання до авторитету націоналістичної традиції в її теоретичному і практичному аспектах. Йдеться про апелювання до праць ідеологів-націоналістів та про звернення до життєвого шляху абсолютної більшості учасників націоналістичного руху – як лідерів, так і його "пересічних" учасників. Якщо людина називає себе українським націоналістом, вона має бути спадкоємцем справи УВО-ОУН-УПА. Відтак, для неї не можуть бути чужими релігійні цінності її попередників у справі боротьби "за славу Володимирового Тризуба". Звісно, подібним чином важко виховати християнина, одначе так можна вберегти чистоту ідеології. Важко заглянути людині у душу, ще важче навернути цю душу до Бога, проте християнський характер українського націоналізму має бути аксіомою, а будь-які висловлювання, що ставлять цю аксіому під сумнів, повинні перетворитися на табу." 

   Про головні цілі: 

"Натомість націоналізм, котрий ще виразніше нанесе на свої знамена правди Христової віри, має висунути на перший план право нації як створеної Богом цілісності, безальтернативність єдиної Правди і свободу як здатність добровільно підпорядковуватися цій Правді. Пам'ятаючи про неможливість побудови Царства Божого на Землі, уникаючи утопізму, український націоналізм має взяти у якості свого головного ідейного гасла переображення земного життя у дусі Христової Правди. Це переображення безумовно буде антитезою сучасним глобальним процесам, проте шлях подібного нонконформізму є головною передумовою збереження українським націоналізмом своєї легітимності. Отож, майбутнє України – за вірою Христовою, за єдиною Правдою та істинною Свободою!"

    Отже, ознайомившись з базовими ідеологемами сучасних українських націоналістів (в першу чергу, з його самою виразною та історичною течією, якою є "український християнський націоналізм") чи варто демонізувати "наш" націоналізм? Хіба це правдива позиція, якої апріорі повинні дотримуватися християни? Чи варто спекулятивно заявляти що "патріотизм" та "націоналізм" то є різні речі? Можливо навпаки, якщо мова йде саме про патріотизм християн, то його похідним проявом може бути здоровий християнський націоналізм? 

Військовий капелан, друг Абат.