Чого (кого) бракує українцям?

Знищення наметового містечка протестувальників під Верховною Радою України 03.03.18. з звірячими побиттями ветеранів АТО й жінок, публічне приниження людей, які мали свої певні вимоги до влади, виказало не лише кризу влади в Україні, бо ця криза є перманентною вже не першу каденцію будь-яких центральних керівних органів нашої держави. Ці події розкрили іншу більш небезпечнішу й страшнішу проблему - проблему роз'єднаності нації. При чому роз'єднаності між собою саме тих представників нації, хто однаково знаходиться в скрутному й притиснутому стані з боку антинародної олігархічної влади... А проблема ця розкрилася в формуванні відповідної реакції з боку патріотичних й націоналістичних кіл, вірніше в, майже, її відсутності. Здавалося б, коли спільний ворог (бандитська влада) принижує, калічить, цинічно знущається над героями українсько-російської війни реакція повинна бути однозначною... Але цього разу сталося не так... Не зважаючи на публічні заяви від керівників націоналістичних й опозиційних політсил з засудженням цієї агресії, ЗМІ майоріли особистими заявами від "націоналістів" про те, що вони не будуть поспішати захищати, чи помститися за тих героїв АТО, бо в них буцімто дещо інші політичні погляди, чи вони рухалися з сумнівними "лідерами", з сумнівними джерелами фінансування, а побиті жінки протестували на в "правильному" наметовому містечку, та ін. Докладніше про це в моєму дописі в ФБ тут .

Насправді, це дуже прикра тенденція, яка свідчить про глибоку кризу в середині націоналістів та інших протестних рухів. Такого раніше не було! Не було скільки взаємозвинувачень, недовіри, байдужості до тих, хто сьогодні опинився в біді. Якісь розділення на ідеологічному грунті не дають нації постати як єдиний організм, як це було в тих же 2013-2014 рр. Тоді, до речі, набагато більше було підстав не вийти на Майдан націоналістичним організаціям, бо за кого повставати? За молодь, яка прагнула євроінтеграції? Але ж націоналісти не є прихильниками унії з сатанинським державним утворенням з ідеологією культурного марксизму під назвою "євроСОЮЗ"! Але ж вийшли й вийшли, як один! Вийшли, бо бачили не прихильників "інтеграцій", а бачили молодих українців, які потерпали від свавілля антиукраїнської влади і цього було достатньо, щоб вийти без поділу на ґрунті ідеологій... А зараз не так. Це дуже насторожує... Я не говорю, що потрібно було обов'язково підняти новий Майдан, з точки зору революційної тактики невизрілі акції можуть лише нашкодити нації... Але я говорю про рівень "аргументації" у вустах багатьох нинішніх "авторитетів" на кшталт: "Не будемо боротися за гідність побратимів українців взагалі, бо нам байдуже, стійте за себе самі, ви не з того табору..." Мілко, близоруко, адже у нас зараз один табір, табір пригноблених від антинародної влади...

В ці дні, після подій 03.03.18., по особливому стає помітною наша головна проблема - відсутність національного лідера, який би любив українців, як батько своїх дітей, захищав би їх, як квочка своїх курчат. Не вистачає отця нації, щось на кшталт Мойсея для євреїв чи Махатма Ганді для індійців. Такого лідера, який би розділяв би біль будь-якого українця, не зважаючи на його політичні переконання чи погляди, в данному випадку ключовим є БІЛЬ УКРАЇНЦЯ. Такого лідера, який би вступався за них (українців) навіть за самих нерозумних, якщо їм загрожує будь-яка дискримінація з боку антиукраїнських сил, як внутрішньої так і зовнішньої окупації, а тим більше якщо відбувається переслідування й нищення українців будь-якою антиукраїнською силою.

"А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить. Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!" (Від Луки 9:49,50). Христос, до прикладу, зауважував, що якщо людина поділяє спільні з вами цінності (в данному випадку - духовні) та ви маєте спільного ворога й боретесь проти нього (в даному випадку диявола), ви повинні не розділятися й не гнати братів, які рухаються з вами паралельно, а розуміти його як побратима, який просто на іншому фланзі фронту. Цю істину звісно потрібно екстраполювати й на національне побратимство: є один народ, представники якого поділяють спільні цінності (основні) й воюють з спільним ворогом (внутрішнім та зовнішнім окупантом), отже повинні бачити один одного, як союзників, побратимів, не дивлячись на відмінність в деяких підходах та практиках...

Ми розділені... Це прикмета рабського стану. Коли Мойсей, який виріс, як син фараона з самого раннього дитинства й був спадкоємцем престолу самої могутньої імперії тогочасного світу, вирішив покинути свій височезний, комфортний статус й піти до своїх братів по плоті, щоб допомогти їм, він стикнувся з проблемою! І ця проблема перебувала в середині стану рабів-євреїв. Ця проблема називалася "роз'єднання". Раби не можуть приймати людей такими, якими вони є, раби завжди будуть використовувати будь-яку можливість, щоб "піднятися" за рахунок інших, показати свою тимчасову, але підлу силу, над тим, хто опинився тимчасову у слабкості, проблемі... Давайте почитаємо про це уривок із Святого Письма:

" ¹⁰ І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.

¹¹ Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих]. ¹² Подивившись туди й сюди і по­бачивши,­ що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску. ¹³ І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він то­му,­­­­ хто кривдив: навіщо ти б’єш ближ­нього твого? ¹⁴ А той сказав: хто поставив тебе начальником і суд­дею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізнали­ся про цю справу. ¹⁵ І почув фараон про цю справу і хотів убити Мой­сея..." (Вихід 2:10-15)

Проблема рабів полягала в тому, що між ними не було єдності... Вони воювали один з одним, дбали про власну правоту, а не про загальнонаціональне благо, при цьому жорстко опонуючи один з одним... Більше того, проблема рабів полягає у тому, що вони не стоять один за одного, а при найменшій можливості готові здати владі свого, рідного брата, якщо їх погляди в чомусь не співпадали, чи якщо цей брат вкаже на недолік (проблему) раба. Такі стосунки (чвари) раби-євреї мали між собою, так хотіли видати владі того, хто, по великому рахунку, був не проти них, а за них (Провідника)... Чи не так зараз чиниться в українському суспільстві? Чи не така модель суспільного психотипу домінує в нашому соціумі (суспільстві, яке стоїть на шляху трансформації від стану рабів до стану нації вільних людей). 

Якщо ти раб, як і я, й ти проти рабовласника, як і я, але ти з іншого табору, чи дещо інших поглядів, тебе потрібно здати владі рабовласника, або, принаймні, не вступатися, коли тебе будуть бити, бо б'ють, поки що ж не мене, а тебе... Мойсей був ІНШОЮ людиною, хоч був і євреєм... Чому він був іншим серед братів по крові? Бо Мойсей не був ніколи в житті РАБОМ, тому він міг повстати проти несправедливості з боку агресора, тому хотів примирити братів, щоб жили в єдності, бо в єдності сила... Але його відразу ж вирішили видати владі...

Це було шоком для Мойсея, від якого він відходив наступні сорок років свого вигнання в еміграції в Мадіамській землі.

Раби не можуть мислити глобально, категоріями блага для всієї нації, ні, вони можуть відстоювати переважно "шкурні" питання. Вільна людина думає про те, як вільними зробити інших. Таким був Христос, Він говорив: "і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!" (Від Івана 8:32)

Але через 40 років Бог знову побуджує Мойсея стати Провідником для нації. Він з труднощами, але погоджується. Й наступні 40 років, з божою допомогою, він творить з рабів народ. Це було надскладним завданням! Скільки перешкод від своїх "побратимів" зазнав Мойсей, що в одній статті й не перелічиш (про це розповідає нам Біблія: книга Вихід, також Числа, Левіт, Повторення Закону). Але, незважаючи ні на що, Мойсей дуже любив свій народ!!! До такої міри, що коли Бог, "не витримавши" норовливого характеру євреїв, Сам вирішив вже їх знищити й створити новий народ від Мойсея, Пророк заступився за ВСІХ людей, грішних, бунтівних, норовливих, але СВОЇХ, рідних! (Вих.32:30-32). Він вивів рабів з поневолення зовнішнім ворогом за декілька днів, а звільнював від внутрішнього рабства десятки років... Але він пройшов цей шлях, він зумів об'єднати народ, яким важким завданням це б не було...

Дуже яскравим прикладом з сучасної історії постання народів, є приклад Махатма Ганді, він прийшов до свого народу, який потерпав від зовнішнього поневолення та перебував у стані внутрішнього рабства з середини... Поки індійці були під окупацією, вони були єдиними в боротьбі за свої права та гідність. Після звільнення від колоніальної залежності індійці стикнулися з проблемою міжусобних чвар, ворожнечі один до одного... Але він об'єднував їх, вмовляв, наставляв, навіть голодував майже до смерті, поки угрупування в середовищі рідного народу не примиряться один з одним, й йому вдавалося це зробити, бо він любив СВОЇХ, був лідером нації, отцем народу... 

Ми ще знаходимося в стані боротьби за вільне майбутнє нашої держави й тому, як ніколи потребуємо єдності, взаємопідтримки, взаєморозуміння. Тож будемо молитися за це. Ми потребуємо нових лідерів нації, що люблять ВСІХ СВОЇХ в дусі Мойсея, в дусі славетних гетьманів українських, в дусі Ганді, в Дусі Христа. Молімося також й про це!

Боже, Україну бережи! Христе, Україну благослови! Господи, Україну спаси!

Військовий капелан, друг Абат.

Ще до теми: Старець Симеон, як приклад істинного патріота-християнина

Ще до теми: Християнський патріотизм та традиційний український націоналізм: чи велика різниця?