Духовні та політичні уроки подвигу св. мученика Арети і тих, що з ним.

Цього дня (6 листопада н.с.) Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святого мученика Арети і тих, що з ним.

Ця історія про кінець життя християнина та князя (градоначальника) Арети є дуже повчальною для нас сучасних християн, бо дає відповіді нам на питання про те, як непохитно стояти у Христовій вірі та, як розрізняти владу від Бога від тієї, що є узурпованою та бунтуючою проти Бога своїми беззаконними діяннями!

Враховуючи те, що Арета був не лище сповідником віри, але й політичним діячем (в скрутний час військовим командувачем оборони власного міста) розуміння цим святим важливих питань (в т.ч. відношення до влади, яка чинить явний гріх) може бути дуже корисним для нас!

Стосовно непохитності віри Арети можна привести деякі описи житія цього святого:

"мабуть, араб, що прийняв юдейську віру, за допомогою своїх одновірців підступно зайняв це місто і хотів насильно змусити людей перейти на єврейську віру. Він наказав убивати кожного християнина, який не захоче відступити від своєї віри.

Арета, провідник оборонців міста, і 340 його вірних побратимів рішуче відмовилися відректися Христа, за що їх було жорстоко вбито. З ними разом загинули мученицькою смертю усі місцеві священики, диякони і ченці, яких спалили живцем. Загинули тоді також Аретова дружина з двома доньками й чотири тисячі християн. Діялося це 523 року." (Християнський календар)

"Мученик Арет і з ним 4299 мучеників постраждали за Христа в VI столітті. Арет був правителем міста Неграну в Гравії, жителі якого були християнами. Аравійський (або Омиритський) цар, юдей Дунаан, вирішивши знищити християнство в країні, видав указ про вбивство всіх послідовників Христа. Жителі Негран залишилися вірні Господу, і Дунаан прийшов з великим військом розграбувати місто. Біля стін Неграну царські глашатаї сповістили, що Дунаан залишить у живих тільки тих, хто відречеться від Розп'ятого Галилеянина і Хреста Його, який є "знаменням прокляття". Не зумівши взяти християнське місто силою, Дунаан пішов на обман, поклявшись, що не примушуватиме християн переходити в юдейство, а лише обкладе Негран даниною. Жителі міста не послухалися ради святого Арета і, повіривши Дунаану, відкрили ворота.

На другий день Дунаан повелів розпалити величезне вогнище, кинути туди всіх служителів Церкви міста, щоб залякати інших християн. Так спалили 427 осіб. Правитель Арет та інші старійшини були посаджені до в'язниці. Потім мучитель розіслав по місту своїх проповідників, щоб навертати християн в юдейство. Сам же розмовляв з з жителями, кажучи: "Я не вимагаю від вас, щоб ви відреклися від Бога неба і землі, не хочу, щоб ви поклонялися ідолам, але бажаю тільки, щоб не вірили ви в Ісуса Христа, тому що Розіп'ятий був людиною, а не Богом". Святі мученики на це відповіли, що Ісус - Бог Слово, Друга Особа Святої Трійці, для порятунку людей прийняв плоть людську від Духа Святого і Марії Діви. "Не відречемося від Христа, бо Він для нас - Життя, а смерть за Нього - надбання" , - заявили мученики Дунаану. Більше чотирьох тисяч християн - чоловіків, жінок, старих і дітей - з міста Негран і навколишніх селищ прийняли за Христа Спасителя мученицьку смерть." (Католицька енциклопедія)

Розуміння святого Арети про те, чи кожному правителю потрібно підкорятися та про те, що "немає влади, як не від Бога" (Рим. 13:1) яскраво ілюструє діалог святого з Дунаяном, зафіксований у книзі І. Я. Луцика "Житія святих":

"Святий Арета був князем, а радше начальником міста Награн... Місто Награн навернулося до Христової віри близько 450 р., і хоч той край пережив страшні переслідування, однак награнці завжди залишалися християнами.

Але настав час, коли в щасливій Аравії почав правити жид Дунаян. Він оточив себе жидами і став жорстоко мучити християн, змушуючи їх приймати жидівську віру... Дунаян приступив до облоги Награну, але мешканці міста мали всього доволі, так, що могли роками оборонятися. Тоді Дунаян заприсяг їм, що не завдасть місту жодної кривди і нікого не буде силувати відступити від своєї віри, а задовольниться малою даниною і піде з військом далі.

Арета, а мав він тоді вже 95 літ, відраджував награнців вірити слову Дунаяна, але більшість була за укладення миру. Так Дунаян увійшов у місто і, забувши про присягу, наказав ув’язнити Арету, а з ним близько 340 осіб з міської старшини, і закованих велів поставити перед собою.

“Чи так учить християнський закон, – запитав Дунаян у Арети, – щоб зневажати земних царів? Чи ти не знаєш про те, що жидівські царі є помазаниками Божими?”

Арета на це поважно відповів йому: “Хіба не читав ти про пророка Іллю? Коли цар Ахав сказав до Іллі, чи «тебе я ось бачу, який бунтуєш Ізраїля?». То пророк відповів йому так: “Не я бунтую Ізраїля, а ти і дім отця твого!” З того видно, що за переступ закону вільно і царів упімнути. І тому слухай, Дунаяне, що я, Арета, тобі скажу: цар, який лож в устах тримає, не є ані великим, ані сильним царем. Ти присягав нам і дав слово – і не дотримав його. Бачив я царів великих, що були сильніші від тебе, бачив їх в Індії, Персії, Етіопії і тут, у нашій стороні, але слово їх завжди було правдиве. Тому народи і племена, міста і полки величали і любили їх і слухали, бо знали, що влада їх від Бога є. Але тобі, що лихословиш Господа слави, ми не покоримося ніколи. А щодо мене, то душа моя в Божій і моїй є владі, я не відступлю від віри в Христа Спасителя і готовий іти на смерть за ту віру. Вважатиму за щастя, що Ісус Христос у старості моїй, коли вже минуло мені 95 літ, дає ласку вмерти за святу віру. Нині маю доказ, що мене любить Господь, якщо на схилі літ, коли я бачив дітей своїх аж до четвертого покоління, можу померти найкращою смертю. Пам’ять про мене тут залишиться. Я переконаний, що як виноград, обтятий у слушну пору, дає більший плід, так і в цьому місті й у всьому омиритському краю Господь помножить християнський народ. І кажу тобі, що піднесеться із попелу спалена тобою Церква і постане інше царство тут, а твоє царювання пропаде!”

Наступного дня святого Арету і всіх, що були з ним ув’язнені, Дунаян наказав стяти мечем над потоком Одіас. Понад чотириста дев’яносто осіб, що посвятили своє життя Богу, священиків, клириків, монахинь і монахів мучитель велів спалити живцем. Потім загинуло двісті двадцять сім найзнаменитіших жінок і чотири тисячі двісті п’ятдесят два жителі різного віку, стану і статі, – усі вони віддали душу за Христа. До того ж узяв він у полон одна тисяча двісті дев’яносто сім хлопців і дівчат й віддав їх як невільників своїм слугам. Коли одну жінку вели на спалення, то синок її видерся з рук тих, що його тримали, і в сльозах стрибнув за матір’ю у вогонь.

Та Божа кара не дала на себе довго чекати. Святий Арета і ті, що з ним, прийняли мученицьку смерть 24 жовтня 523 р., а вже 525 р. цар Етіопії Єлезвой вщент розбив Дунаяна, його самого наказав убити, а щасливій Аравії дав свободу віросповідання. Намісником омиритського краю він поставив побожного мужа Авраама, з допомогою якого омиритський архиєпископ Григентин навернув до Христової віри всіх, які ще трималися поганських блудів. Сам цар Єлезвой пізніше прийняв монаший постриг і жив як самітник, й помер у великій святості 555 р. (З Церковного календаря ДивенСвіт)

Отже, в діалозі св. Арета з нечестивим правителем Дунаяном розкриває для нас важливі уроки щодо відношення християн до влади...

По-перше, ми бачимо, що Дунаян починав свою розмову з маніпуляції, до якої, виявляється, вдавалися правителі як у стародавні часи, так і у сьогодення. А маніпуляція ця сьогодні полягає в однобокому трактуванні місця святого Письма про те, що "всяка влада від Бога" і їй нібито потрібно їй коритися не залежно від якісних характеристик тієї влади (чи відповідає вона критерію "Божа") та відповідності наказів такої "влади" Слову Божому. ("Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога." (До Римлян 13:1))

Але Дунаян посилався, власне, на Старий Заповіт, доводячи, що будь-який цар, це "помазанник божий", якого потрібно слухати... “Чи так учить християнський закон, – запитав Дунаян у Арети, – щоб зневажати земних царів? Чи ти не знаєш про те, що жидівські царі є помазаниками Божими?”

По-друге, Арета на докір Дунаяна про бунт проти "влади" привів аргумент зі Слова Божого, зокрема зі Старого Заповіту (1 Царів 18:17,18), якого повинен дотримуватися нечестивий правитель юдейської віри. Відповідно до цього Священного тексту правитель не може звинувачувати в бунті праведника, який вимушений викривати його нечестиві діяння й не покорятися сатанинським наказам. Насправді, бунтівником в такому випадку є можновладець, який своєю непокорою Богові, бунтує проти Нього. Не дивно, що проти тих, хто бунтує проти Бога, бунтуватимуть ті, хто пророкує іменем Господа... І така опозиційність - то доля багатьох пророків, як Старого й Нового Заповітів, так й сьогоднішніх сподвижників Божої Правди!

"Арета на це поважно відповів йому: “Хіба не читав ти про пророка Іллю? Коли цар Ахав сказав до Іллі, чи «тебе я ось бачу, який бунтуєш Ізраїля?». То пророк відповів йому так: “Не я бунтую Ізраїля, а ти і дім отця твого!” З того видно, що за переступ закону вільно і царів упімнути."

Ну і по-третє, стосовно безпосередньо підкоренню цьому нечестивому правителю Дунаяну, Арета відповів йому дуже просто... Він навіть не звертав уваги, якого сповідання віри цар, який претендую на титул "помазаник", а зосередився на тому чи чинить такий "претендент" все по правді, чи дотрмується свого слова... Й довів йому, що той не може бути "помазаником" за титулом, не відповідаючи характеру та якостям помазаника БОЖОГО! "І тому слухай, Дунаяне, що я, Арета, тобі скажу: цар, який лож в устах тримає, не є ані великим, ані сильним царем. Ти присягав нам і дав слово – і не дотримав його. Бачив я царів великих, що були сильніші від тебе, бачив їх в Індії, Персії, Етіопії і тут, у нашій стороні, але слово їх завжди було правдиве. Тому народи і племена, міста і полки величали і любили їх і слухали, бо знали, що влада їх від Бога є. Але тобі, що лихословиш Господа слави, ми не покоримося ніколи"!!!

Арета розумів добре Слово Боже, яке навчає нас, що влада від Бога має ряд певних характеристик про які говорить Біблія:

"Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління." (До Римлян 13:3-5)

"Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців." (1 Петра 2:13,14)

Отже, влада від Бога за визначенням Самого Господа це та, яка зло називає злом та карає його прояви, добро називає добром та хвалить й заохочує його прояви! Влада від Бога діє так, що покора такій владі не суперечить християнському сумлінню, й стає святим обов'язком усякого віруючого.

Пам'ятаймо святого Арету та 4299 твердих у вірі братів та сестер й, надихаючись їх прикладом, будемо непохитними у своєму сповідуванні Христа!

Більш достеменіше про житіє Арети тут.