СЛОВО БОЖЕ про політику. ВИБІР ТА НАСЛІДКИ....

 

    Про демократичний негідний вибір мешканців Сихема.

  Біблія висвітлює не лише внутрішні та особисті проблеми, й вихід з них, з якими може стикнутися особистість, але й розкриває сутність суспільних процесів, які відбуваються в будь-якій країні (на прикладі стародавнього Ізраїлю та інших древніх країн). Тобто, Бог веде, вчить та виховує не лише людину, а й народ, за умови, коли у цього народу є представники, які знають та слухають Бога.

    В 9 розділі книги Суддів Господь надає нам цікаву ілюстрацію того, що не всяка влада угодна Йому, попри те, що вона обрана демократичною більшістю, про відповідальність за зроблений вибір народом й про наслідки такого волевиявлення!

    Ця історія з закрученим сюжетом, як у детективі, з відбитком
стародавньої форми подачі епічних подій, але зрозуміла (принаймні для тих, хто хоч раз прочитає уважно уривок з книги Суддів з кінця 8 розділу по кінець 9-го...).

Ситуація, яка трапилася з ізраїльтянами більше 3 тисяч років тому, в чомусь дуже подібна до ситуації, яка складається в Україні...

    Спробую стисло передати пребіг подій цього уривку Святого Письма (та рекомендую всім перечитати ці розділи). У 7 розділі йшла мова про події, які багатьом читачам відомі, про те, як Гедеон, спочатку спровокував народ до непокори загарбникам, звершивши акцію прямої дії — зруйнував ідола (який був священним для окупантів та якому поклонявся його рідний поневолений народ); хоч і не всі спочатку підтримали волюнтаристську вихідку Гедеона, все ж, згодом, ситуація була переломлена, у народу з"явилася спрага до свободи! Гедеон стає на чолі національно-визвольної Революції. Жертвуючи своїм життям, він разом з відбірними відчайдухами-повстанцями, з Божою допомогою, повалив режим окупації мадіанітян та вигнав окупантів з рідної землі.

    Героїзмом цього "провокатора", революціонера, захисника Батьківщини захоплювалися багато його співвітчизників... Але не довго. Згодом жителі деяких міст Ізраїлю стали невдячними Гедеону та його нащадкам - рідним синам...

"І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів.

І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля." (Книга Суддів 8:34,35)

     Після гедеонової перемоги та його смерті влада перейшла до його синів (їх у нього було багато - 70) - "ради семидесяти"...

     В 9 розділі йде мова про те, що жителі Сихему обирають собі (демократично) всім народом царем, такого собі, Авімелеха (не прямого наслідника престолу), таким чином, паплюжать пам'ять Гедеона та тих, хто разом з ним проливав кров за свободу рідної землі. Більше того, мешканці цього міста допомагають Авімелеху ув'язнити та знищити всіх 70 синів Гедеона (крім одного — Йотама, якому вдалося втекти та уникнути репресій)!

    Після цього Йотам публічно висловлює своє ставлення до такого демократичного вибору мешканців Сихему та до «легімітизації» Авімелеха у формі прокляття та накликання суда Божого на тих, хто віддавав свій голос за узурпатора, під час виборів, та на правителя, який прийшов до влади на крові захисників Вітчизни та на крові репресованих політвязнів…

    Йотан надсилає свій месидж у вигляді приповістки та й резюмує такими словами:

«Отож, якщо ви чесно й правдиво вчинили, наставивши царем Авімелеха, і якщо ви гарно вчинили з Єрувваалом і з його домом, і якщо ви відплатили йому добродійства по заслузі, -

за вас бо воював мій батько і покладав свою душу і визволив вас із рук мідіян,

ви ж сьогодні постали проти дому батька мого, і синів його, сімдесят чоловік, стяли на однім камені та й поставили Авімелеха, сина його рабині, царем над городянами Сихему, бо він брат вам;

якщо сьогодні, кажу, ви чесно й правдиво вчинили з Єрувваалом та з його домом, то тіштеся собі Авімелехом, і нехай він втішається вами.

Якщо ж ні, то нехай вибухне вогонь від Авімелеха й пожере городян Сихему й Бет-Мілло, і нехай вибухне вогонь від мешканців Сихему й Бет-Мілло й пожере Авімелеха!” (Книга Суддів 9:16-20)

    Слово його стало пророчим, після його проголошення пройшло небагато часу й, дійсно, «вибухнув вогонь від Авімелеха й пожер городян Сихему» та «вибухнув вогонь від мешканців Сихему й пожер Авімелеха»!

    Пророчі слова почали діяти (Духом Божим) в цьому місті… Не може ніякий узурпатор, коли приходить Бог по клопотанню праведників, на чиїй стороні правда, устояти перед Богом! Авівмелех думав, що став правителем на все життя (таке часто траплялося в ті часи), але — ні, «царювання» його продовжилося всього 3 роки…

    Далі починається революція — бунт жителів Сихему проти Авімелеха… Авімелех жорстоко придушує повстання й знищує увесь Сихем і робить місце розташування міста непригодним до подальшого там життя! Але при штурмі наступного міста — Тевец, гине сам Авімелех... Гине ганебною смертю від руки жінки, яка кинула йому на голову жерновний камінь з стіни башти…

    Отже,

а.) не всякий вибір, який робить більшість «освячується» Богом під прикриттям «усяка влада від Бога»… Бо якщо влада проти Бога, то вона “проти”, а не “від” Бога...

б.) До кожного вибору в житті потрібно відноситися дуже відповідально!

в.) За неправильний вчинок чи вибір «сьогодні» (як особистий так і політичний), потрібно буде або покаятися, або відповісти «завтра». Сам Бог втручається в перебіг подій після покаяння, або контролює та влаштовує можливість тримати відповідь за вчинок чи вибір!

г.) Відповідальність перед Богом несуть, як ті хто нечесним шляхом прийшов до влади, так і ті, хто підтримав такий прихід негідників.

Тож, будемо молитися за нашу країну, як вчить нас Господь і діяти для блага нашого народу та у Славу Бога!

• Стосовно дії: «Дбайте про благо тієї землі, куди я вас виселив, і молітесь за неї Господеві, бо в її добробуті - і ваше щастя.» (Єремії 29:7)

Як ми відповідально й дбайливо повинні відноситися до нашої рідної землі, на якій ми народилися, після того, як читаємо повеління Самого Бога до свого народу, дбати про чужу, нерідну землю, в яку вони будуть виведені, як поневолені та полонені?

• Стосовно молитви: "Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,

за царів та за всіх, хто при владі,

щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. (1 Тимофію 2:1,2).

Спочатку молитися за людей — народ, який визначає те, хто ним буде керувати, щоб правильно робили вибір, рефлексували на дії влади. Навіть мудреці цього світу розуміють просту закономірність: "Добробут Республіки полягає у характері громадян" (Цицерон). Потім, молитися за владу, щоб представники її виконували свій обов'язок перед Богом та народом відповідально!

    Якщо народ буде з Богом і правдою, то прийде до такого народу Господь в благословінні Своєму «впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» (2 Хроніки 7:14), а якщо буде народ діяти без Бога й принципів Його то «вибухне вогонь» (Судів 9:20)...