"Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів доме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою, розтягненою на Фавор." (Осія 5:1)
Ієрархія відповідальності...
До кого звертається Господь в першу чергу, другу, третю? Хто повинен звітувати перед Ним про стан суспільства, ситуацію в державі?
Спочатку СВЯЩЕННИКИ, потім народ ("Ізраїлів доме") і потім царі ("царський доме")!
Чому саме так? Тому що, які священники, такий і народ, який народ, такі й царі! Саме таку послідовність відповідальності за ситуацію оголошує нам Бог! Зазвичай люди перекладають свою відповідальність на інших в т.ч. на керівників, але то є рабський менталітет (а з слів великого українського Отамана: рабів до раю не пускають
). Бог в цьому послані піднімає авторитет священства та авторитет народу (громадськості) вище авторитету керівників. Ця думка підсилюється тією обставиною, що сказано це було Богом через Осію за умови монархічного управління державою...
Отже, Священники, не уникайте відповідальності за подальший напрямок розвитку держави, за визначення долі народу, бо від вас залежить, чи зможе Господь через ваші вуста та позицію щось вдіяти задля спасіння народу чи ні!
"Бо уста священика мають берегти науку, і з уст його люди очікують повчання, бо він - ангел Господа сил." (Малахії 2:7)
За таких умов і відповідальність священників перед Богом буде відповідною:
"Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть." (Від Луки 12:48)
"Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас..." (1Петра 4:17)
Але це стосується не лише священників в традиційному розумінні цього слова. Відповідальність лежить на всіх християнах, бо всі ми в деякій мірі "священники", так вважає Господь: "що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму." (Об'явлення 1:6)
Народ, як рушійна сила в державі, який чує голос правди (в першу чергу через священників, християн) має реагувати, відповідним чином, на якість управляння країною державними мужами. В першу чергу, ця реакція полягає в молитві за боже керівництво, втручання, суди; в другу чергу, в якихось діях, відповідно до ситуації...
"Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки
за всіх людей,
за царів та за всіх, хто при владі,
щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. (1 Тимофію 2:1,2)
До речі, ви звернули увагу в ЯКІЙ послідовності перелічені об'єкти молитви? Як правило, християни, коли згадують про цей уривок Святого Письма, говорять, що там сказано про молитву за владу (керівників)... А насправді - не так! Там така ж послідовність, як і в Осії:
(1) Священики (християни) моляться за (2) Народ, а потім вже за (3) царів та всіх, хто при владі!
У Бога ієрархія завжди була така:
1. Священники (християни);
2. Народ;
3. Керівники.
Хтось зауважить, що такий підхід до ієрархії авторитетів та рівня відповідальності відноситься лише для держав з теократичною формою правління, або до "християнських" країн (країн, де переважна більшість населення вважає себе християнами). Але ні! Цей рівень відповідальності не залежить від форми правління у державі, або пропорції представників тієї чи іншої релігії в країні, бо це відповідальність, яка випливає не з людського регламенту та державних законів, а з вимог Самого Бога! Тобто, там де є хоч якісь священники, хоч якийсь народ і хоч якісь керівники держави - встановлюється саме така послідовність відповідальності!
У нас дуже багато роботи!
Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар