Чи закінчиться колись "П'ятниця тринадцятого"?

Сьогодні п'ятниця 13-го... 

Трагічну конотацію такого збігу числа місяця з днем тижня відносять до подій 1307 року, коли за наказом французького короля Філіпа IV були заарештовані, піддані тортурам, а потім страчені тисячі лицарів-тамплієрів...

Лицарі-тамплієри були пасіонаріями свого часу, які кинули виклик розкладанню цього світу та почали втілювати високі моральні чесноти. Вони були патріотами й прославили свою Батьківщину далеко заїї межами. Вони були Героями й не дали ісламістським полкам поневолити Європу. Вони були одними з самих сміливих й відчайдушних воїнів, яких знає історія. Тамплієри проливали свою кров й втратили багатьох побратимів на Східному фронті!..

Коли вони повернулися до дому з війни (до тих за кого вони воювали, в країну, яку вони прославили своєю військовою звитягою та честтю) там їх спочатку ув'язнили, а потім ліквідували. Їх стратили ті, хто не переймався проблемами східного фронту, а переймався тим, щоб бути блище до Короля...

ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ!..

ЧИ ПРОГРАЄ ПРАВДА В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ВІЙНІ?

Є відомий вислів Роберта Шеклі про інформаційну війну: «Найприкріше, що в інформаційній війні завжди програє той, хто каже правду, бо він обмежений правдою, а брехун може нести все, що завгодно». 

В деякій мірі, з людської точки зору, можна погодитися з таким песимістичним висновком... Але є й Божа точка зору на таку війну! 

Насправді, боротьба між брехнею та правдою важка й непроста! 

З точки зору психологічного аспекту, люди дійсно, з одного боку, люблять говорити неправду заради досягнення своїх земних, тлінних цілей, з іншого – люди люблять бути обманутими, їм краще чути прийнятну для них брехню ніж незручну правду...

ЦЕРКВА ВЖЕ НЕ ЛІДЕР ДОВІРИ УКРАЇНЦІВ...

Багато років поспіль згідно результатів різних соціологічних опитувань найбільший рівень народної довіри мала Церква... Мене, як християнина не могло це не тішити...

За результатами опитувань, проведених в липні 2015 року фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова, авторитет Церкви високий в Україні, але з'явилася більш авторитетна сила!!!

Як виявилося, 62% опитаних громадян довіряють саме релігійним організаціям, але на першому місці за рівнем довіри розташувалися волонтери — 67%!..

Цікаво, що падіння рейтингу відбулося майже на очах, якщо ще в березні поточного року Церква лідирувала в цьому рейтингу опитування Research & Branding Group то вже в липні - втратила першість (див. ЦЕРКВА ВЖЕ НЕ ЛІДЕР ДОВІРИ УКРАЇНЦІВ).

Чому так??? Я не проти того, що хтось "заслужено" (справедливо) отримує перші місця вподобань українців за довірою... Питання не до волонтерів!!! За них потрібно дякувати Богу! Питання до Церкви!

СЛОВО БОЖЕ про політику. ВИБІР ТА НАСЛІДКИ....

 

    Про демократичний негідний вибір мешканців Сихема.

  Біблія висвітлює не лише внутрішні та особисті проблеми, й вихід з них, з якими може стикнутися особистість, але й розкриває сутність суспільних процесів, які відбуваються в будь-якій країні (на прикладі стародавнього Ізраїлю та інших древніх країн). Тобто, Бог веде, вчить та виховує не лише людину, а й народ, за умови, коли у цього народу є представники, які знають та слухають Бога.

    В 9 розділі книги Суддів Господь надає нам цікаву ілюстрацію того, що не всяка влада угодна Йому, попри те, що вона обрана демократичною більшістю, про відповідальність за зроблений вибір народом й про наслідки такого волевиявлення!

    Ця історія з закрученим сюжетом, як у детективі, з відбитком

СЛОВО БОЖЕ про політику "ХТО Ж ВІДПОВІДАЄ?" (роздуми на сьогодні 20.10.15.)

"Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів доме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи були пасткою й сіткою, розтягненою на Фавор." (Осія 5:1)

Ієрархія відповідальності... 

До кого звертається Господь в першу чергу, другу, третю? Хто повинен звітувати перед Ним про стан суспільства, ситуацію в державі?

Спочатку СВЯЩЕННИКИ, потім народ ("Ізраїлів доме") і потім царі ("царський доме")!

Чому саме так? Тому що, які священники, такий і народ, який народ, такі й царі! Саме таку послідовність відповідальності за ситуацію оголошує нам Бог! Зазвичай люди перекладають свою відповідальність на інших в т.ч. на керівників, але то є рабський менталітет (а з слів великого українського Отамана: рабів до раю не пускають

СЛОВО БОЖЕ про політику (роздуми на сьогодні 18.10.15.)

Народ, який без Бога ставить собі правителів та правителі, які без Бога керують народом йдуть до погибелі...

«Настановляли царів самі, без Мене; настановляли князів, але без Мого дозволу; із срібла свого і золота свого вчинили собі ідолів: Звідти – погибель.» (Осії 8:4)

Якщо уважно читати цей вірш Святого Письма можна зробити наступні висновки:

1. При виборі правителів потрібно керуватися волею Божою! Такий вибір може бути зроблений БЕЗ БОГА, люди самі на свій розсуд, керуючись  власними спотвореними цінностями будують своє життя, в тому числі суспільне.

2. Бог цікавиться політикою та бажає втручатися в політичні процеси держави, але НЕ МОЖЕ це робити без згоди людей, які б шукали Його волі та втілювали б її! Тому багато політичних процесів звершуються без Нього. 

3. Християни повинні йти в політику, або, принаймні, всіма способами намагатися впливати на неї, бо саме істині християни знають Бога, а Він бажає, щоб політичні процеси звершувалися спільно з Ним, через волевиявлення людей, які знають Його! 

4. НЕ ВСЯКА влада від Бога (в сенсі – угодна Йому)!!!

5. ПОГИБЕЛЬ прийде для народу (як духовна так і суспільно-політична, і соціально-економічна), коли: 

люди обирають собі нечестивих правителів, не зупиняють їх на їхніх гріховних шляхах, а, отже, самі грішать разом з ними;

правителі, накопичення власних матеріальних благ мають за ідола, який їм закриває Бога та народ, про добробут якого вони повинні дбати в першу чергу.

Очікування... [Зі спогадів капелана] (Звернення до православних священників).

Пишу це з болем, а не з бажанням когось критикувати... З подякою до усих братів-християн (в першу чергу, православних), які несуть служіння в зоні АТО!
На написання цих рядків побудила мене остання бесіда (декілька днів назад) з бійцем ЗСУ – позивний "Шальной", цей боєць серьйозно налаштований після війни стати православним священником...
За час капеланського служіння на передовій не раз чув, як бійці неяковіло, але зібравшись з духом, запитували: "А чому на передовій немає православних священників-капеланів?" Вони дуже вдячні нам за наше служіння, але ж будучи відвертими (а на передовій люди такі), вони з сумом констатують, що дуже очікують саме священника в рясі, який їх підбадьорив би... Я звісно відповідаю, що такі є, що я знаю особисто деяких з них (прекрасних душепастирів)... Що їм важко залишити свої парафії і відправитися на фронт, бо погляд на устрій церкви та на поняття священства у них відрізняється від протестантів, тому їм складніше бути такими мобільними... 
Але вони сприймають це більше як виправдання, ніж пояснення...
Дійсно, згідно з інформацією від Міністерства Оборони найактивнішими в капеланському служінні виявилися протестантські та греко-католицькі священники, неочікувано малу активність проявили священники УПЦ КП...
Під час війни я отримав розчарування у 2ух (неочікуваних для мене та й для багатьох) напрямках... Перше, невиправдано малий відсоток серед захисників Вітчизни представників Західної України... Більшість з них, під час останніх мобілізацій, повтікало за кордон "на заробітки", в т.ч. не мало і в Росію (до країни – агресора). Тому на передовій переважно ви почуєте російську мову та представників Сходу, Центру й Півдня України... Друге розчарування – це дуже малий відсоток представників УПЦ КП на передовій... Саме ця Церква в своїй риториці робить великий наголос на патріотизмі й любові до України (за що їм подяка й уклін), саме ця Церква викриває плани північного сусіда по поневоленю України в т.ч. і через церковні структури УПЦ (МП), але практична участь в допомозі фронту невиправдано мала по відношенню до декларативної частини цієї Церкви та по відношенню до кількості представників інших конфесій на передовій...
Впевнений, що 1 % священиків УПЦ КП (від усієї кількості існуючих), саме 1%, задовільнив би "з головою" (хоча б у розрізі присутності на всьому фронту) духовні потреби військовослужбовців...
Саме православні священники користуються у бійців довірою, вони (священники) мають великий вотум довіри й мають фору перед служителями з інших конфесій! Коли я розмовляю з бійцями то чую від них, що їм багато від православного священника не потрібно... Ніхто з них не сказав, що хотів би почути чудову проповідь проголошену батюшкою, якусь особливу програму чи отримати хорошу гуманітарну допомогу (в чому вправляємося ми-протестанти)... Ні, вони говорять просто (з розмови з Шальним): "О, як чудово було б, якби ось тут по селищу Водяне пройшов по вулиці батюшка у рясі й поспілкувався б з бійцями"... Їм потрібно не багато... Просто в бути в рясі, просто поспілкуватися... 
Хоч бери самому одягай ту рясу...
Браття – православні священники, не зволікайте, кидайте все й мерщій на передову! Вас там чекають, вас там дуже чекають! Виправдайте очікування багатьох бійців!..
Щодо протестантів (враховуючи їх потенціал), то я їх участтю не задоволений ще більше... Самі активні з них роблять подвиги й доходять аж до... фейсбуку... А вам потрібно бути далі – на фронті!
Хай Бог благословить нас усіх на Його працю в цей відповідальний час!!!
Хто хоче долучитися до "Капеланського служіння війську" – пишіть!
Igor Plokhoy