Нещодавно інформпростір бурхливо відреагував на заяву предстоятеля ПЦУ Епіфанія щодо того, що гомосексуалізм та інші сексуальні девіації (збочення) ЛГБТ людей є гріхом…
Багато схвальних коментаторів
щодо цієї заяви прозвучало з боку представників християнського та патріотичного
середовища, серед яких є багато добрих
моїх друзів. Вони розцінили цю заяву майже як революційну, радикальну, ну, як
мінімум, дуже сміливу!
Відразу, забігаючи на перед,
та відповідаючи на потенційні звинувачення в мій бік щодо недооцінки
вищевказаної заяви; хочу сказати, що я дійсно радий, що, принаймні, озвучена
абсолютно правильна і, водночас, головне, давно очікувана, позиція. Але, все ж
хочу поділитися своєю окремою думкою з цього приводу…
Що ж сказав Епіфаній? На
справді, він лише озвучив відоме ставлення Церкви до гріхів, які практикують
ЛГБТ люди… Зокрема він вторив вже озвученим позиціям з цього приводу
українських церков, які закріплені в офіційних документах, зокрема:
Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій 15 травня 2007 року ухвалила спеціальну Декларацію «Про негативне
ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації так званих одностатевих
шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)». В цій Декларації засуджується як
сам гріх, так і його пропаганда в суспільстві та намагання на державному рівні
легалізувати одностатеві партнерства, документ підписали очільники всіх
християнських церков та ін. релігійних
організацій (членів ВРЦіРО).
Якщо
розглядати позицію ПЦУ (до цього УПЦ КП), яку представляє Епіфаній, то слід
зазначити, що ще у червні 2013 року Українська православна
церква Київського патріархату на Помісному соборі у Києві прийняла декларацію
«Про негативне відношення до гріха содомії (гомосексуалізм), його пропаганди в
суспільстві і так званих одностатевих шлюбів», в якій
засудила пропаганду гомосексуалізму). «Кожен
православний християнин, хто підтримує і схвалює „узаконення“ содомського
гріха, підпадає під прокляття Содома і під анафему Апостола Павла і відлучає
себе від Церкви.»
Тобто, нічого нового
предстоятель не сказав… Але чому ж це спричинило таке піднесення та надмірно
бурхливу, як на мене, реакцію?
А пов'язано це, в першу
чергу, з тим, що до цього Митрополит Київський і всієї України мав необачність
висловитися з позиції компромісу до просування ЛГБТ ідеології в суспільство, а
то, навіть, і у саму Церкву (згадаймо горе звісну бесіду предстоятеля з російським пранкером)...
Отже, що потрібно для
переведення подиху, а то й навіть радості, напружених борців за сімейні
цінності в Україні? Небагато… Всього на всього спочатку озвучити нетверду
позицію, а потім виправитися. І це не погано, що виправився!.. Але, все ж, чого
очікують від нового Предстоятеля ПЦУ українці?
На мою думку, було б
непогано почути не лише тезу, що ЛГБТ є гріхом, а заклик до священнослужителів,
парафіян, громадян, а також влади щодо захисту християнських цінностей у
суспільстві! Хотілося б почути звернення до керівництва держави про припинення просування
гендерної та гомосексуалістичної ідеології на законодавчому рівні; до органів
місцевого самоврядування щодо недопущення проведення аморальних сатанинських
публічних заходів на чисельні прохання громадян країни та духовенства… В кінці
кінців, оголосити, хто вже відлучений від церкви з політиків та керманичів
держави, які, відповідно до слів вищезазначеного документу УПЦ КП: «підтримують
і схвалюють „узаконення“ содомського гріха, та підпадають під прокляття Содома
і під анафему Апостола Павла і відлучають себе від Церкви»! Я хочу почути ці
конкретні прізвища «рабів Божих»! Щоб кожен християнин, особливо чиновник,
розумів, що категорично недопустимо займати позицію: «І Богу свічка, і дідьку
коцюба!» чи «І Церкві Томос, і сатані гендер та душі наших дітей!» і т.п…
Але цього, особисто я ще
не почув… Можливо ще почую? До чіткої позиції, можливо, потрібно рухатися крок
за кроком? Можливо… Головне, щоб цей рух був, якщо не швидким, то хоча б
послідовним! Отже, будемо сприймати цю заяву за всього на всього перший крок, й
дякувати за нього Богу, не забуваючи молитися й за наступні кроки… Чекатимемо.
«Бо вуста священика повинні зберігати відання, і
закону шукають з уст його, тому що він вісник Господа» Малахії 2:7.
Немає коментарів:
Дописати коментар