Декомунізація та «десовєтізація»
українського суспільства
(Деякі аналогії на тему з книги Суддів 6 розділу)
"Усі ідоли її будуть розбиті,
і всі дарунки розпусти її будуть спалені вогнем,
і всіх ідолів її зрокую на руїну» (Михея 1:7)
Іноді на шляху до світлого та кращого
майбутнього нам перепони чинять не нові виклики життя та перешкоди, а банальне старе,
вчорашнє минуле, яке впливає на нас «сьогоднішніх»… Контролює нас, гальмує нас,
забороняє нам, заступає те світло, до якого йдемо…
Одна з жахливих, трагічних сторінок
історії нашого народу, яку довелося (доведеться) нам перегортати – це
комуністичне та «совєтське» минуле. В цьому минулому ми жили більше семидесяти
років. З наслідками того минулого ми боремося до сих пір (вже майже чверть століття)…
На
негативну роль впливу страшного минулого на наш рух вперед в Своєму Слові
звертає увагу і Сам Бог.
Доволі багато про цей духовний дискурс
говориться в Біблії, але давайте звернемо нашу увагу лише на деякі аспекти цієї
проблематики у світлі 6 розділу книги Суддів. (Прочитати цей розділ Біблії
можна тут: http://bibleonline.ru/bible/ukr/07/06/)
Мова йде про Гедеона та
національно-визвольну війну за незалежність Ізраїлю під його проводом.
Якщо ми будемо уважно читати цей розділ,
то мимоволі звертаємо увагу на чітку аналогію стану народу Божого під ордою
поганських народів і стану українців і християн України під ігом комунізму.
Коли ми читаємо наступні слова (Суддів 6:2-4), які
описують становище народу божого та наслідки сатанинського панування
загарбників, чи не нагадують вони нам щось з нашого минулого? Воістину нема
нічого нового під сонцем (Еккл. 1:9), змінюється лише в деякій мірі форма
впровадження того чи іншого зла, але не змінюється джерело (Івана 8:44)…
«І зміцніла
Мідіянова рука над Ізраїлем. Ізраїлеві сини поробили собі зо страху перед
мідіянітянами проходи, що в горах, і печери, і твердині. І бувало, якщо посіяв
Ізраїль, то підіймався Мідіян і Амалик та сини Кедему, і йшли на нього. І вони
таборували в них, і нищили врожай землі аж до підходу до Гази. І не лишали вони
в Ізраїлі ані поживи, ані штуки дрібної худоби, ані вола, ані осла…» (Книга
Суддів 6:2-4) «І через Мідіяна
Ізраїль дуже зубожів…» (Книга Суддів 6:6)
Отже, ми бачимо, що за умов такого панування поган, Народ Божий знаходився
в підпіллі… Лише в підпіллі в «совєтський» період могли існувати справжні
християни та українці-патріоти. Навіть герой цієї історії Гедеон не міг вільно
молотити пшеницю й ховався у виноградному чавилі.
«Гедеон молотив пшеницю в виноградному чавилі, щоб заховатися перед мідіянітянами» (Книга Суддів 6:11)І ЦЕ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ! На своїй землі люди народу божого не могли вільно робити те добре (обробляти землю, молотити зібране т ін.), на що створив їх Господь…
Більше того народ потерпав від пограбувань… Мадиянітська влада забирала у
населення худобу, так само, як червоні комісари відбирали її безповоротно у
трудящого люду до колгоспів…
Окупанти відбирали у ізраїльтян хліб…
Грабували безжалісно населення України й «продрозвёрстки» наркомів та
продзагонів наслідком яких був голодомор на Україні…
Після трагічних лихоліть у євреїв
прокидається прагнення та воля до змін!
«І через Мідіяна Ізраїль дуже зубожів, і Ізраїлеві сини кликали до Господа.
І сталося, коли Ізраїлеві сини кликали до Господа через Мідіяна, то Господь
послав до Ізраїлевих синів мужа пророка, а він сказав їм: Так сказав Господь,
Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому рабства. І Я спас
вас з руки Єгипту, і з руки всіх, хто вас тиснув. І Я повиганяв їх перед вами,
а їхній Край віддав вам. І сказав Я до вас: Я Господь, Бог ваш! Не будете
боятися аморейських богів, що в їхньому краї сидите ви. Та ви не послухалися
Мого голосу!» (Книга Суддів 6:6-10)
Коли народу набридає життя рабів, вони
шукають вихід! Але вихід не відразу дає Бог… Він спочатку починає вказувати на
причину. Дає Слово! Веде просвітницьку роботу через своїх сподвижників
(пророків). Повертає Свій народ до Основ…
Але, почувши про причини, навернувшись до Основ, потрібно
самому народу (з божою допомогою) щось робити, щось змінювати!
З чого ж починалися зміни, які призвели
до звільнення народу???
І ось тут - цікаво, Господь через
Гедеона показує, які саме кроки треба зробити до отримання свободи … Читаємо:
«І сталося тієї ночі, і сказав йому Господь: Візьми бичка з волів батька
свого, і другого бичка семилітнього, і розбий Ваалового жертівника батька
свого, а святе дерево, що при ньому, зрубай. І збудуєш жертівника Господеві,
Богові своєму, на верху цієї твердині, у порядку. І візьмеш другого бичка, і
принесеш цілопалення дровами з святого дерева, яке зрубаєш.» (Книга Суддів
6:25,26)
Потрібно було
принести жертву Богу! Але не просто жертву… Є одне «але»… Жертву Богу, але на
місці повалених попередніх ідолів!!! Не повалиш попередніх ідолів – жертву Богу
не зможеш принести! А якщо і принесеш (наприклад в іншому місці), то принесеш не
угодну жертву! (Буття 4:5) Бог не зглянеться на неї, бо Слово каже:
«І сказав Самуїл: Чи жадання
Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух
ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою!» (1 Самуїлова 15:22)
До речі Самуїл
проголосив тоді ці Слова до Саула, коли той не знищив все, що повинен був
знищити з ворожих трофеїв (окупантів) за наказом Господа.
Взагалі, коли ти
хочеш будувати своє нове(!) життя ти повинен розірвати остаточно всі свої
зв’язки з гріховним, гальмуючим твій розвиток, минулим…
«І багато-хто з тих, що ввірували,
приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. І багато-хто з тих, що
займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили
ціну їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. (Дії Апостолів 19:18,19)
Коли ми хочемо
спільно будувати нове життя нашого народу у нас нема альтернатив, як знищити
все колишнє, «совєтське», сатанинське…
6 та 7 розділи
книги Суддів оповідають нам, що тільки після знищення ідолів, які пропагувалися як «святині» загарбниками, народ божий зміг звільнитися від кабали та рабства
ворогів! Саме після повалення ідолів починаються події, які звуться «переможна
національно-визвольна боротьба»!!! За часів Гедеону ізраїльтяни з задачею по
підготовці підгрунття (через очищення від ідолів) до пробудження, визволення та
процвітання народу впоратися змогли.
Як ми впоралися
з цією задачею? Чи нищимо ми нещадно ідеологію, дух та символи окупаційної
безбожної влади в нашій країні? Як виявилося за 23 роки діяльності Церкви в
незалежній Україні: ця задача у нас ще стоїть на порядку денному. Бо коли ідоли
до сих пір стоять у наших містах та селах, коли символи окупації ми зустрічаємо
в назвах вулиць, районів та різних місць (навіть в назвах державних установ),
то чи не окуповані до сих пір наші мізки, наші серця й душі?
Чому це питання
стоїть саме перед християнами? А тому, що ми, як прогресивна частина
суспільства (за визначенням Христа ми «світло» й «сіль» для суспільства)
повинні стати в авангарді змін та реформації нашого суспільства! Якщо Церква не
буде приймати участі в реформуванні держави, держава через деякий час візьметься
за «реформування» Церкви… Так було завжди, так було колись, наприклад, у
Царській Росії, так є зараз в Європі…
До речі, Церква
в Польщі доклала неабияких зусиль до декомунізації суспільства і була провідною
силою в звільненні цієї країни від радянської безбожної влади. (декілька слів про це тут (відео))
Тому дивно чути
від віруючих людей в Україні, які «претендують» на роль духовних лідерів нації,
про відстороненість їх від боротьби зі спадком комуністично-атеїстичного мракобісся
(яке проявляється в ментальному та фізичному (через пам’ятники та ін.) вигляді).
Отже, ми повинні,
по-перше: розрізнювати духів (бо за комуністичним минулим стоїть сьогоднішній ще
живий, дієвий дух), а по-друге: розуміти метафізичні процеси в духовному світі. Бо коли ми не звільнимось
від колишніх духів повністю та не поставимо ґрунтовно на цих місцях жертовники
Богу, так щоб місця нечистоти були очищені й замість мерзоти було встановлене,
насаджене та утверджене те, що до вподоби Господу, то будуть архіжахливі наслідки, як в притчі:
«А коли дух нечистий виходить із
людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить. Тоді
він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату
знаходить порожню, заметену й прибрану. Тоді він іде, та й приводить сімох
духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє
людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!» (Від Матвія
12:43-45)
Я зустрічав
багатьох християн в Україні, які виправдовували своє лояльне та толерантне
ставлення до питань декомунізації та знищення радянських ідолів (наприклад, пам’ятників
Лєніну), тим, що мовляв, то наша «історія»…
Але вибачайте, з
яких пір християни почали обожнювати історію? Авторитетом для нас є Бог та Його
Слово. Якщо спростити, то можна сказати, що «історія» - це просто наше минуле. А
як потрібно відноситись до минулого? Обожнювати його? Особливо, якщо воно
погане, Богу не угодне? Як потрібно відноситися до нашої особистої «гріховної
історії» (висловлюючись словами толерантних віруючих), а просто кажучи - нашого
гріховного минулого? Ми, як віруючі люди, знаємо, як відноситись! Ми рвемо зв’язки
з гріхом, ми ревно намагаємося позбавитися від гріховних наслідків в тому числі
і їх «плодів» у матеріальному вигляді (Дії 19:19).
В біблійні часи
судді, пророки й царі, які хотіли догодити Богу й повернути народ до відносин з
Творцем, розпочинали реформи в країні. В ході цих божих реформ духовне
пробудження завжди йшло, як наступний крок, після звільнення землі від ідолів безбожного
минулого… Зараз ми, як ніколи раніше в історії незалежної України, близько підійшли до вирішення проблем пов'язаних зі звільненням нашої країни від мерзоти, яка призводить до запустіння (Ленінопад!!!), але наскільки близько до вирішення цієї суспільної проблеми підішйли ми - християни? І чи стали саме ми в авангарді цих процесів..?
Дотична до теми публікація (http://catholicnews.org.ua/ukrayinske-hristiyanstvo-musit-rozproshchatisya-z-ursr)
Немає коментарів:
Дописати коментар